Read, reblog, and resonate!
Sirius - Blog Posts
some kid comes up to remus lupin in fifth year like “I KNOW YOUR SECRET!!!”
and remus freaks out, this is literally his worst nightmare come to life, he’s stammering “i-i don’t kn-know what you-”
and the kid just shouts “YOU SMUGGLED YOUR DOG INTO HOGWARTS! I SAW YOU TALKING TO IT!”
and remus just stares at this kid. in the background, sirius is losing his shit
Tall Sirius??
Don’t get me wrong, I love how the fandom has decided that (due to the movies) that Sirius is smaller than Remus.
But in the books it is stated that Sirius was the tallest marauder. So just picture this…
Tall Sirius not being scared of Remus. He’s like “werewolf? I can’t see one”, as he peers over Remus’ head.
Tall sirius picking Remus up after moons and carrying him back to the dorm.
Just tall Sirius guys. It would be great to see more content of him being tall and smug as shit about it.
So, I just completed the last out chapter of Arcana Twilight.
The amount of questions I have..and they’re all about Sirius. I adore the dude, he is an F/O (despite the red flags). But, he just confuses me. One second I think I have a slight idea, and the next it’s thrown out the window. And I know we got an answer of why he was doing this, and that it is an oath.
But, what I’m also questioning is MC’s destiny in it, and that Sirius is the one who breaks it. And the visions that MC gets too, they concern me, and I wonder who that voice is. I think it may be some dark being that is pretending to be the Constellations. Or at least, that is my own theory.
Now, I know that world is different, and very well that the Constellations could actually be the ones that are good. But, I have a feeling that might not truly be the case. It feels like the Constellations are controlling, and that the Monsters are those who had gone against them.
I think Polrous (Idk how to spell it, pls don’t bash me) had been so far in the spell, that he had left, but then realized when too late. And I think Sirius was the one who made an oath to stop the Constellations, or the being pretending to be them.
And the Towers are what giving them all the power, and I think Sirius is trying to protect MC/Summoner because he doesn’t want the same fate to happen to them.
But this is just a major theory of mine, don’t worry too much about it, please.
Regulus hc (my opinions, u don't have to agree)
Regulus would not listens to Taylor Swift. like he would listen to Nirvana, the Smashing Pumkins, Korn, Slipknot, Radiohead. try and prove me wrong, argue with a wall. Sirius would be the one who listened to taylor Swift
took a picture of the sirius star last night and this is what I got. we were doing an astrology thig at guides and Sirius was out, and Orion, Mars, Regulus, Jupiter and another planet but I forgor 😓
everytime someone said sirius my mind instantly went to Sirius Black
the obsession is taking over
everyone was calling it the dico star
finally going to start reading atyd
Відчайдух (part I)
Замок Камелоту був достатньо моторошним, якщо не знати його зсередини. Холодні мури, похмурі кам’яні вежі із химерними очима-вікнами, що, здавалося, приховували десятки кажанів у темряві, лякали більшість відчайдухів, які вирішили прогулятися містом посеред ночі. Місячне сяйво додавало усьому ще більшої містичності, що ще з часів Утера вважалося недобрим знаком. «Цок-цок», - кожен крок супроводжувався досить гучним звуком. Обладунки були достатньо важкими та гучними, хай там як чоловік не намагався йти обережніше.
- Та в біса, - він пришвидшився, дозволяючи наповнити простір шумом значно більше.
Думав же лишитися на ніч у лісі біля вогнища, нічого страшного не сталося б. А міцний сон був би значно кращим, аніж оці блукання посеред ночі як той крадій-невдаха. На ранок міг би спокійно повернутися, але ні! Треба було відзвітувати його величності Артуру, який – яка дивина – бачив десятий сон у своєму м’якенькому ліжечку поряд із дружиною.
- Хотів би і я так. Ха.., - він перестрибнув три сходинки та вправно уникнув зустрічі із стіною.
Сьогоднішня розвідка була досить небезпечною. Хоч сліди Морґани знайти було складно, але із достатньою підготовкою та уважністю – не неможливо. Хоча сьогодні без значної вдачі не обійшлося. Ґвейн майже одразу відчув загрозу у повітрі, та вештатися хащами все одно довелося понад дві години, поки він помітив величний старий дуб та сріблясту каблучку поряд. Він не був любителем природи і зазвичай не звертав уваги на дерева. Принаймні більше, ніж робив це зазвичай. Отакий собі лицар-волоцюга, яким багато хто його вважав, все ж мусить тямити у рослинах, щоб знайти правильний шлях. Дуб був міцний, з великим заплутаним навколо стовбура корінням, його листя майже світилося чимось магічним та потойбічним.
- Або тобі час лікуватися, красунчику. Ну що, тут або неймовірно прибита відьма або купа зілль Ґауса та довічне звання п’янички, навіть не знаю, що обрати, - чоловік ніжно доторкнувся до коріння, воно було напрочуд теплим та приємним. Чужим – та водночас жахливо знайомим, - Ось ти і попалася, Морґано. І знайшла ж місце, він карикатурно змінив голос та простягнув руку до місця, - Погляньте, я страшна чародійка Морґана. Поклоніться мені, нещасні, а то моя полетівша стріха знищить всіх людей заради незрозуміло чого. А ще залишу вам величезне дерево, яке легко видасть мою присутність.
В мить уся грайливість та дуркуватість злетіла з його обличчя, наче легким подихом вітру віднесло її звідси. Відьма була досить небезпечною, і усі його насмішки цього геть ніяк не применшували. Хоча й часто хотілося. Ще від того моменту... Моменту жертви Ланселота заради Мерліна, Ґвейн наче в мить протверезів та охолов. Хто він? Для чого він тут? Кому намагається допомогти? Міцно стиснув долоні, підняв срібну каблучку та видихнув. Подих був важкий та втомлений, наповнений таким рідким та пекучим болем, якого він ніколи та нікому не висловить. Він – Ґвейн, син лицаря та гуляка. Здавалося, ненадійний, але найвідданіший лицар Камелоту. Друг Мерліна та підданий Артура. Він не має жодного права здаватися, падати, втрачати опору, коли саме нею для інших.
Ланселоте, я пам’ятаю твої слова. Не хвилюйся, я подбаю про Мерліна. Ти можеш відпочити, друже. Після стількох небезпек ти врешті можеш це зробити. Можливо, досить швидко я до тебе доєднаюся. Сподіваюся ти посунеш свою дупу, щоб я міг примоститися у тому човні. Пливти річкою смерті, так? Так же казав той старий в таверні. А ти ще не хотів наливати йому пива, казав – дарма не треба давати алкоголю таким ледацюгам. Але ж і я такий же, розумієш? Ніхто та всі одночасно. Ледацюга і той, що працює ночами заради його величності. Закладаюся, ми б ніколи не здогадалися, яке ж це життя неймовірне лайно, чи не так? Воно мене всотує все більше і більше щоразу. Наче падаю у темряву без можливості зупинитися чи зачепитися хоч за щось. І немає тому кінця…
Та, врешті, день був справді виснажливий, але зараз тут – саме тут – повертає ліворуч та нарешті заходить у напівосвітлене приміщення, де похапцем наскільки взагалі можливо у його стані знімає обладунок. Спати, спати, спати! До світанку лишалися лічені години, але чоловік не втрачав надії провести їх у приємному, захопливому та такому бажаному сні. Хоча б дві-три, та він насолодиться цими крихтами свого життя. О, це він любив найбільше. Подушка м’яка, хоч і поверхня була місцями геть тонкою, що пір’я впивалося у шкіру десь під потилицею, тому він постійно кидав туди лляну сорочку. Не те, щоб це був найкращий варіант, але цього було досить аби нормально спати як на подушці, так і на соломі, так і на лісових галявинах біля палаючого багаття.
Ранок був геть не таким приємним, як він зазвичай вдавав, тож і до короля плентався наче безхатько, ким він, здавалося, був, але вони не носять червоні мантії та лицарські обладунки з грамотами за пазухами. Темне неслухняне волосся відблискувало на сонці та спадало на плечі, декілька пасм щомиті намагалися впасти на очі та зробити зачіску цілковито схожою на недолуге кубло, та геть ніяк не на людську голову. Сіра сорочка, трохи зім’ята зі сну, ховалася під кожухом, який на нього натягнула котрась з дівчаток, що зазвичай працюють на кухні. Звісно ж. Зараз там якийсь-ну-дуже-важливий захід, тож усі покоївки прикрашали, прибирали та взагалі бігали туди-сюди, намагаючись не впустити кошик із білизною чи піднос із їжею, тому Ґвейн тільки поправив одяг та на ходу підперезав коричневі штани, прикрашені темними плямами ближче до взуття. На противагу Ґвейну, Артур виглядав неймовірно бадьорим та задоволеним життям, хоч таке й не було йому притаманно. Мерлін, звична річ, стояв праворуч масивного трону із виглядом мармурової статуї та тримав руки за спиною, привітно посміхаючись. Ідеалістична картина, якщо тобі не потрібно повідомляти погані новини, звісно ж. Чоловік глибоко вдихнув та легким широким кроком підійшов ближче, легко вклонився: саме так, як робив тільки він, та що дозволялося лише їх маленькій лицарській компанії.
- Вітаю вас, ваша величносте. Як спалося? Сподіваюся, вас не спіткало безсоння минулої ночі, - він награно схвильовано поглянув на Артура, додаючи у голос надмірної драматичності, - Вибачте, трішки спізнився, всю ніч не спав та думав лише про вас.
-Та годі тобі, Ґвейне, - король лише винувато поглянув та ніяково повів плечем, - Перейдімо до справи.
- Так, пробачте, о світло всього Камелоту, - чоловік все ще вдавав, проте наступне вже було ствердно та абсолютно серйозно,- Поблизу були її сліди. Вона проїжджала тут щонайбільше десять-тринадцять годин тому. До того ж, поселення друїдів біля річки зникло, лишилися лише залишки багаття. Я б навіть сказав, що факт самого існування цього поселення намагалися приховати. Вважаю, що нам потрібно вирушати.
На мить запанувала тиша. Ґвейн лише міг здогадуватися, як почувається Артур від ймовірної зустрічі із сестрою, а думки Мерліна взагалі здавалися йому загадкою. Не більш, ніж за звичай, зрештою, чарівник постійно діяв непередбачувано, спочатку керуючись почуттями, за мить – суворою логікою. Чимось вони були схожі, як сказав Ґаус, але не в найкращому сенсі. Та це не мало ніякого значення, коли Мерлін – його друг, тож лицар він, якого веде клятва та обов’язок вберегти, чи пияка, який відстоює товариша по заняттю, чи просто чоловік, для якого життя друга завжди переважить своє – результат один. Він піде за ним хоч до диявола. Власне, зараз пані Морґана мало чим від того відрізнялася.
- Тож вона тут…Це було очікувано, хай там як ми сподівалися на інше, - чоловік різко підвівся та покрокував просто до виходу, виголошуючи накази: - Варто, триматися насторожі. Негайно вирушаймо!
- За мить стукіт його підбор стих, лишаючи їх у важких думках та метушні слуг. Мерлін тихцем підійшов до нього, ледь притулившись плечем на хвильку.
- Як вважаєш, цього разу всі повернуться? - Ґвейн втомлено видихнув та спробував вкотре надати волоссю хоч трішки впорядкованого вигляду.
- Не впевнений, та все ж це краще, аніж просто чекати, чи не так?
Десь там скоро їх друзі боротимуться, віддаючи життя. Він боявся навіть подумати, скількох він більше ніколи не побачить, скількох нестимуть із хворими сірими обличчями та скляними очами, а скількох- назавжди понівечено та розбито на друзки.
***
- Король зник, - до великої оздобленої зали ввірвався чоловік, повністю озброєний та у міцних обладунках, він глибоко дихав та падав на землю від знесилення, - Передайте королеві, що… король Артур та Мерлін зникли,- після чого спробував підвестися, але знепритомнів, лишаючи усіх присутніх у дзвінкій тиші.
Ґаус приголомшено опустився на кам’яну підлогу, відчуваючи дзвін у голові та болісну порожнечу десь у грудях, що спустошувала його ще більше. Та, врешті, він глибоко вдихнув та піднявся, за декілька хвилин повільно дістав скляну ємкість та вичавив на язик рівно три краплі, після чого поспішив до покоїв її величності. Варто визнати, що все ж справдилася його найгірша здогадка, тож лишалося лиш сподіватися, що Мерлін впорається вчасно та зможе врятувати як короля, так і їх усіх. Вже за годину він із Ґвейном та Ґвен обговорювали події, намагаючи хоч якось спланувати наступні дії.
- Як вони могли зникнути? Їх потрібно негайно повернути до палацу та вилікувати Артура, - Ґвіневра була схвильована, хоч багатьом скидалася міцною та непохитною. Як не дивно, колишня служниця виявилася неймовірною королевою, якій вдавалося зберігати холодний розум та тверезість навіть у найнеочікуваніших ситуаціях. – Де ж він?
- У одному місці, де їх можуть врятувати, - Ґаус ствердно хитнув головою, наче намагався надати своїм словам заспокійливого ефекту, - Мерлін везе його туди.
- То треба відрядити лицарів, аби вони дісталися у повній безпеці, - жінка стурбовано перевела погляд на Ґвейна, - Зберіть лицарів та негайно вирушайте
-Ні-ні, міледі, - лікар швидко заперечив, Мерлін упорається сам.
- Мерлін?- Ґвен вражено видихнула, ні на мить не вірячи у здатність давнього друга самотужки врятувати її чоловіка, коли за ними полює небезпека. Найкращі лицарі Камелоту не могли здолати відьомську силу, а тут якийсь слуга? Жінці на мить здалося, що той геть з’їхав з ґлузду, - Як одна людина може замінити ціле військо?
- Морґана й досі шукає Артура, - старий чолов’яга незрушно стояв на своєму, - Двом людям легше уникнути зустрічі з нею, а надто, коли вона не знає, куди вони прямують,- в мить він в’їдливим поглядом поглянув на Ґвейна, що стояв ліворуч.
Здавалося, що у нього знову щось не так із зачіскою, хоча цього разу все мало бути у порядку, все ж йому допомагали жіночі пестливі руки. О, як він ними насолодився, ото б цей старий заздрив. Ґаус похлопав його по плечу у жесті підтримки, що видалася лицарю досить недолугою. Наче йому треба було співчувати. Він, звісно, турбувався за свого ліпшого друга і все таке, але той пройдисвіт не такий простий. Він і сам добре впорається, звісно, якщо Морґана справді не знатиме їх шлях. А тоді він повернеться і вони усі добряче налижуться чогось дуже хмільного, так щоб наступного дня забути своє ім’я, лиш прокинутися у ніжних жіночих обіймах. Думка як спалах блискавки вмить його розчавила. Він недовірливо поглянув спочатку на Ґвіневру, потім на Ґауса, після чого закляк на місці та спустошено намацав стіну позаду й повільно, як то усе навколо завмерло, притулився, дозволяючи собі мить слабкості.
- Цього не може бути,- прошепотів, ледве рухаючи губами, та впевнений кивок придворного лікаря не давав ані шансу, - Трясця, -він важко ковтнув в’язку слину та стиснув повіки, не вірячи ні на мить. Не бажаючи вірити, але розум казав йому інше.
- Ти не винен, Ґвейне, - королева присоромлено прикусила губу та намагалася уникати його погляду, наче сама була причиною цього отруйного болю, - Нам потрібно поквапитись, - вона простягла руку, дозволяючи відірватися від поверхні та міцніше стояти, втамовуючи почуття. Йому вистачило миті, аби приховати розпач та гостро поглянути у майбутнє.
- Що ж, та мені просто судилося бути недосяжним красунчиком, чи не так? –цього разу у його голосі не було навіть натяку сміх.
Його рішучий крок, здавалося, мав запевнити усіх у його спокої та впевненості, та як би усі проблеми можна було цим вирішити- він ще з самого початку сидів у маєтку його татуся та одягав дорогі сорочки із панталонами, граючись із хлопчаками політичних союзників у герцогів та великих завойовників. Життя ніколи не було настільки по-смішному легким, тож цей день він має пережити сильним, незламним. Таким, на якого можна покластися. Від напруження срібло вп’ялося в його палець так, наче його долоні набрякли. Ґвейн поглянув у вікно своєї кімнати, не маючи ні думки, як почати цю розмову. «О, люба, ти нічого не хочеш мені розповісти?». Чи, можливо, варто почати як-то «Ох, крихітко, маєш чарівний задок, тільки от він надто слизький, ти так не вважаєш?». Одна ідея видавалася йому гіршою за попередню, та він не міг зупинити цей вирій, що висмоктував його сили щомиті сильніше.
- Ґвейне? – тихі кроки позаду та турботливий голос. О, який чарівний голос, треба було ще більше його слухати, а тоді – патякати, хіба не так. О великий лицаре? Який же він дурень. – Що сталося? Скажи,- її обличчя було неймовірним. Ніжна оксамитова шкіра, що, здавалося, танула під його дотиками, глибокі блакитні очі, світле волосся. Вона була ідеальною, він би навіть сказав- казковою. Такою. яких викрадали дракони, рятували королі та називали своїми володарками. Звісно ж, настільки чарівна жінка не могла виявитися простою, йому ніколи так не таланило. А ще Ґвейн ніколи так сильно не відчував.
Смішно.
- Щось із королем? Що з ним сталося? –раніше це б виглядало турботливо та ніжно-схвильовано, як робить кохана жінка, що він уявляв юнаком, але тепер він знав справжню причину. Люди рідко хвилюються через інших, зазвичай просто вдаючи. Але вона.. Вона ніколи не брехала, просто причина була геть іншою, ніж хотілося одному зухвалому дурневі із залізякою. – Ґвейн, він мертвий?
- Ні.
- Звідки ти знаєш?- вона поклала йому долоні на груди та довірливо – наче так могло бути – зазирнула в очі, - Ти мені не довіряєш.
- Довіряю. – він розслаблено, але водночас зосереджено посміхнувся.
***
І дня не минуло зі страти Ейри, як він разом із Персивалем гнали коней. Холодний вітер голками проходив обличчям, заходячи за комір. Праворуч гучно хруснуло гілля під копитами міцного коня, та той ні на мить не спинився. Невдовзі вони виїхали на пагорб, що добре ховав їх за хащами. Спішились, дозволяючи тваринам втомлено опуститися на землю. Ґвейн пригнувся та тихцем визирнув з-за кущів, роздивляючись ворогів. Усі міцні, один схожий на іншого, у темних латах, що зазвичай носили розбійники, міцний обладунок на грудях та шкіряний плащ. Таке не могли собі дозволити волоцюги чи крадії на дорогах, що вдавали великих та небезпечних цабе, а досвідчені вояки під приводом відьми- цілком. Дві постаті промайнули сходом донизу, та так тихо, що годі було помітити.
- Йди ліворуч, а я займусь оцими,- Персиваль махнув рукою чимшвидше підібрався до суперника. Схопив його за шию, затуляючи рота, а потім добряче гепнув об землю, лишаючи нерухоме тіло.
Ґвейн в той час напав на іншого, завдаючи влучного удару мечем. Несподівано їх помітили інші, навалюючись на лицарів всією купою. Чоловік не бачив і шансу, щоб сповільнитися та змінити стратегію, тож мусив тяти практично навмання, завдаючи смертельних ударів. Поруч Персиваль намагався відкинути від себе двійку вправних найманців, які лишилися єдиними з супротивників, коли Ґвейн відтяв голову лисому розбійнику, відкидаючи тіло. Вони, їхні супротивники, зазнавали поразки один за одним, швидко зрошуючи землю своєю кров’ю.
- Якось вони надто швидко, - Персиваль на те лиш сплюнув та рушив уперед. Морґану було чудово видно з їх позиції, вона стояла до них спиною, тож застати її зненацька не видавалося чимось складним,- я спереду. Ти ззаду.
Чоловіки кивнули одне одному. Це має закінчитися тут і зараз – іншого шансу може не бути, особливо враховуючи, що після цієї сутички виживе лише одна сторона. Його напарник вискочив на доріжку та вправно всадив у тіло відьми меча, відчуваючи, як усе всередині починає палати. Його тіло відлетіло просто у дуб, змушуючи на мить втратити свідомість.
Вона була розкішна, така моторошна, але все ще приваблива, підняла своє гостре підборіддя та зухвало вишкірилася. Цей сміх прорізав повітря та гострими лезами впивався у нутрощі.
- Ви справді думали застати мене зненацька? – на хворобливо блідому обличчі сяяла страшна посмішка. Вона виглядала самою смертю. Із худим тілом, що можна було перелічити усі вени та кісти, у чорній сукні, що тільки підкреслювала запалі затуманені очі. Волосся вже не було таким легким та прекрасним, а лиш спадало зіпсутим ганчір’ям по спині. Вона підняла свою долоню, і світ перед очима Ґвейна пішов хвилею, як струмок від каменю, який кинули малі сільські розбишаки. А потім зник.
Наступне пробудження стало в рази гіршим за попереднє. Сонце давно зайшло за обрій, а у грудях нестерпно пекло. Він не міг ворушити руками, ноги відмовлялися зрушити навіть на сантиметр. Чоловік підняв голову і закашлявся. У його положенні це стало ще гірше, адже лежав просто на спині, пронизаний дивними шипами. Ледве розплющивши очі, зустрівся із холодним океаном.
- Кажи. Де король, - вона стала ще сірішою, ніж удень.- Кажи, і я виконаю твоє бажання.
Він мовчав, не в змозі вимовити звук, хоча хотів би як завжди зухвало висловитись, щоб вона нарешті відтяла йому голову. Краще смерть, аніж зрада.
- Кажи. Навіть лицарі Камелоту не витримають чарів Натера, - тільки зараз він помітив маленьку дерев’яну скриню у її руках.
Якби вона стояла деінде, то Ґвейн навіть не звернув уваги на неї. Звичайна, абсолютно нічим не відмічена. Таких було сотні у замку та тисячі по всьому королівству, кожна поважна жінка мала схожу скриню. Звісно, якщо дозволяли статки або ж чоловік був достатньо пряморуким. Жінка повільно підняла кришку, із темряви піднялося якесь створіння. Спочатку він побачив малесенькі яскраві очі, після – усю змію, що пильно вдивлялася в його обличчя.
Страшний крик розбудив Персиваля, він швидко збагнув своє становище та із значним зусиллям вивільнився. Було пізно.
***
- Ти впевнена у цьому рішенні?
- Ми вже це обговорювали. – жінка міцно стиснула ковдру. Її втомлене обличчя не втрачало своєї звичної зверхньої впевненості, - Його зватимуть Сіріус.
Lilly : James?
James : Yes, Lily Pad?
Lily : May I speak to you for a moment?
Sirius : (under his breath; in a sing-song voice) Someone is in trouble.
ARTWOBER DAY 4: Snow
Sorcerers from the North Boundary don't seem as excited about the weather at Contell...
For me, the bullet of my gun runs towards him
post-prank marauders being awkward 😬
songs i think the marauders era characters would EAT THE FUCK UP!!
james potter
‘say yes’ by elliott smith
i feel like james doesn’t really listen to music that much, more so just pick out a few songs that sirius and remus like and just go with it. remus loves elliott smith (despite his more ‘grunge’ music taste) so he would play a lot of his songs when he’s alone or just chilling out.
james would hear this song and be like “UMMM THIS IS SO ME CORE” and he’d listen to it on repeat for WEEKS.
remus lupin
‘my iron lung’ by radiohead
this mother fucker is a radiohead stan. remus is the radiohead bf sirius is his blur gf.
he loves a little guitar riff and then absolutely nonsensical breakdowns in the middle of the chorus 👍
also i feel like he just relates to the teen angst vibe of it. he listens to it when he’s upset that he’s a queer werewolf from care home. so HIS ‘iron lung’ in that sense would be he queerness and his upbringing, or maybe even sirius at some points.
sirius black
‘beetlebum’ by blur
one thing abt sirius is that he only listens to brit-rock or 2000’s pop punk bangers with explicit sexual innuendos. they just hit!
he’s an early p!atd stan btw. soz.
and a deftones boy. cringe!
but he really likes blur!! he listens to it for hours at a time. he just LOVES the chorus soooo much. it’s a bit basic but he likes it.
lily evans
‘velvet ring’ by big thief
i feel like lily is a folk fan above all other genres of music. obviously she loves fleetwood mac, taylor swift, etc… but her loyalties lie with the cluttered, wordy and intimate lyricism of artists like big thief, clario and sidney gish.
lily listens to this specific song whenever she feel nostalgic or when she’s got growing pains. it kinda grounds her. she’s the type of person who gets so fixated on the past or what her futures gonna look like, so she channels those feelings into reflection instead. she finds a lot big thief’s songs do just that :)
marlene mckinnon
‘debris’ by lowertown
marlene loves indie girl music!! she loves messy vocals and melancholic chord progressions, so she lovesss lowertown.
this song is basically the verbalisation of how she feels other people would treat her if she finally opened up. she feels deeply attacked by the lyrics lol xx
mary mcdonald
‘this is what makes us girls’ by lana del rey
this mf loves lana del rey more than anything. she is a dark feminine born to die giant falsies dark pink french tips and ices mocha latte typa girlie.
this song just makes her feel so powerful and so connected to her friends!! she thinks it’s just so her. she also feels like her attractiveness is one of her best qualities (which isn’t true she’s literally the funniest and kindest girl at hogwarts) and one of her only strengths and she HATES FEELING THAT WAY… so when she listens to lana she’s like ‘mmm she’s so mother! she gets me!!!’
she knows she’s a pretty girl with a group of pretty girl friends and she loves it!!!!
regulus black
‘you’re on your own kid’ by taylor swift
ok regulus is not a tswizzle fan by any means.
but pandora likes her and forced him to listen to a few of her favourite songs. when this song came on he was like “… ok wtf 😧 she’s so me”
all of the lyrics just ATE in his mind. he relates to every lyric PAINFULLY SO.
pandora
‘whatever’ by elliott smith
pandora listens to literally every type of music ever.
she likes phoebe bridgers and found out about elliott smith though her, and heard this song and was like “elliott smith wrote this song about reggie and i xx”
they’re best friends! they are literally the bestest of friends. such a pure friendship.
all of them :)
‘spring’ by angel olsen
bro you’ve gotta listen to this song. it’s like evil crack.
my great and canon moonwater headcanon 👍
ok so around 5th year remus is like “hm. i’m lowk down bad for sirius black” and he has his little queer werewolf crisis and in 6th year he kinda becomes his sneaky link lowk!
sirius and remus get drunk af and decide to go up to the astronomy tower for shits and gigs! but guess who’s up there??? regulus…
they’re like “oh soz” and they leave, but remus is kind of like “hmmm that’s weird xx” so he comes back up the next day without sirius, and regulus is still there!
regulus is like “why the fuck r u here cunt??” and remus is like “mmm cause i want to be xx”
they chat a little bit and get a little stoned bc remus doesn’t really have any bad blood with regulus. they’re chill.
eventually it gets to like 1am and remus goes “why do you come up here?”. regulus is super quiet and gets all fidgety. remus is like “ohhhh u come up here to reminisce over a girl and be all romeo and juliet core”
regulus is like “no that’s stupid as fuck. i come up here to think about how i stupid i am.”
remus says “why r u stupid” and then regulus goes on a giant tangent while remus is just sitting there. eventually regulus accidentally spills that he is confusingly attracted to someone and he’s soooo irritated and angry at himself for it!! and remus is like “who?!!!” and regulus is like ummm im not telling u
they chat a bit more and it becomes like… a nightly tradition. a week goes by and reggie admits that he’s weirdly into james potter. he didn’t even think he liked men until he kissed barty crouch drunk and on a dare one time. remus is super shocked!! jaw on the floor!
but he’s supportive and he’s like “i get it lol. i’m down bad for ur brother”
regulus is like “ohhh that’s why u came up here a few nights ago x. i thought he was dating a girl tho”
and remus is like “yeah he is 👍 he’s two timing 🤭”
they get a lot closer after that and they just sit and pity each other, regulus loathing himself for being so infatuated with someone he hates and talked to a maximum of TWO TIMES! remus loathing himself for letting himself fall in love with someone who doesn’t want to be seen with him doing anything slightly romantic.
they get very close and help eachother with school work, their crushes, etc… and they honestly become good friends. neither of them would admit it though.
regulus’s crush remains unrequited and completely secret as james starts finally dating lily in their last year of school. and then he becomes a death eater lol xx
remus is like “well maybe he was coerced into it!!” because he literally was and regulus told him so. but sirius is like “… no he is a full blood supremacist…”
remus misses their nightly chats after graduating hogwarts and when the news comes out that he died, he had no choice but to honour his wishes and their secrecy by refusing to expose their friendship xx
sometimes i get a tad bit silly xx
my favourite gay people 😗
i love them sm
inspired by the cigarette scenes from all the young dudes
The Stellar Buddy System
Our Sun has an entourage of planets, moons, and smaller objects to keep it company as it traverses the galaxy. But it’s still lonely compared to many of the other stars out there, which often come in pairs. These cosmic couples, called binary stars, are very important in astronomy because they can easily reveal things that are much harder to learn from stars that are on their own. And some of them could even host habitable planets!
The birth of a stellar duo
New stars emerge from swirling clouds of gas and dust that are peppered throughout the galaxy. Scientists still aren’t sure about all the details, but turbulence deep within these clouds may give rise to knots that are denser than their surroundings. The knots have stronger gravity, so they can pull in more material and the cloud may begin to collapse.
The material at the center heats up. Known as a protostar, it is this hot core that will one day become a star. Sometimes these spinning clouds of collapsing gas and dust may break up into two, three, or even more blobs that eventually become stars. That would explain why the majority of the stars in the Milky Way are born with at least one sibling.
Seeing stars
We can’t always tell if we’re looking at binary stars using just our eyes. They’re often so close together in the sky that we see them as a single star. For example, Sirius, the brightest star we can see at night, is actually a binary system (see if you can spot both stars in the photo above). But no one knew that until the 1800s.
Precise observations showed that Sirius was swaying back and forth like it was at a middle school dance. In 1862, astronomer Alvan Graham Clark used a telescope to see that Sirius is actually two stars that orbit each other.
But even through our most powerful telescopes, some binary systems still masquerade as a single star. Fortunately there are a couple of tricks we can use to spot these pairs too.
Since binary stars orbit each other, there’s a chance that we’ll see some stars moving toward and away from us as they go around each other. We just need to have an edge-on view of their orbits. Astronomers can detect this movement because it changes the color of the star’s light – a phenomenon known as the Doppler effect.
Stars we can find this way are called spectroscopic binaries because we have to look at their spectra, which are basically charts or graphs that show the intensity of light being emitted over a range of energies. We can spot these star pairs because light travels in waves. When a star moves toward us, the waves of its light arrive closer together, which makes its light bluer. When a star moves away, the waves are lengthened, reddening its light.
Sometimes we can see binary stars when one of the stars moves in front of the other. Astronomers find these systems, called eclipsing binaries, by measuring the amount of light coming from stars over time. We receive less light than usual when the stars pass in front of each other, because the one in front will block some of the farther star’s light.
Sibling rivalry
Twin stars don’t always get along with each other – their relationship may be explosive! Type Ia supernovae happen in some binary systems in which a white dwarf – the small, hot core left over when a Sun-like star runs out of fuel and ejects its outer layers – is stealing material away from its companion star. This results in a runaway reaction that ultimately detonates the thieving star. The same type of explosion may also happen when two white dwarfs spiral toward each other and collide. Yikes!
Scientists know how to determine how bright these explosions should truly be at their peak, making Type Ia supernovae so-called standard candles. That means astronomers can determine how far away they are by seeing how bright they look from Earth. The farther they are, the dimmer they appear. Astronomers can also look at the wavelengths of light coming from the supernovae to find out how fast the dying stars are moving away from us.
Studying these supernovae led to the discovery that the expansion of the universe is speeding up. Our Nancy Grace Roman Space Telescope will scan the skies for these exploding stars when it launches in the mid-2020s to help us figure out what’s causing the expansion to accelerate – a mystery known as dark energy.
Spilling stellar secrets
Astronomers like finding binary systems because it’s a lot easier to learn more about stars that are in pairs than ones that are on their own. That’s because the stars affect each other in ways we can measure. For example, by paying attention to how the stars orbit each other, we can determine how massive they are. Since heavier stars burn hotter and use up their fuel more quickly than lighter ones, knowing a star’s mass reveals other interesting things too.
By studying how the light changes in eclipsing binaries when the stars cross in front of each other, we can learn even more! We can figure out their sizes, masses, how fast they’re each spinning, how hot they are, and even how far away they are. All of that helps us understand more about the universe.
Tatooine worlds
Thanks to observatories such as our Kepler Space Telescope, we know that worlds like Luke Skywalker’s home planet Tatooine in “Star Wars” exist in real life. And if a planet orbits at the right distance from the two stars, it could even be habitable (and stay that way for a long time).
In 2019, our Transiting Exoplanet Survey Satellite (TESS) found a planet, known as TOI-1338 b, orbiting a pair of stars. These worlds are tricker to find than planets with only one host star, but TESS is expected to find several more!
Want to learn more about the relationships between stellar couples? Check out this Tumblr post: https://nasa.tumblr.com/post/190824389279/cosmic-couples-and-devastating-breakups
Make sure to follow us on Tumblr for your regular dose of space: http://nasa.tumblr.com
The Stellar Buddy System
Our Sun has an entourage of planets, moons, and smaller objects to keep it company as it traverses the galaxy. But it’s still lonely compared to many of the other stars out there, which often come in pairs. These cosmic couples, called binary stars, are very important in astronomy because they can easily reveal things that are much harder to learn from stars that are on their own. And some of them could even host habitable planets!
The birth of a stellar duo
New stars emerge from swirling clouds of gas and dust that are peppered throughout the galaxy. Scientists still aren’t sure about all the details, but turbulence deep within these clouds may give rise to knots that are denser than their surroundings. The knots have stronger gravity, so they can pull in more material and the cloud may begin to collapse.
The material at the center heats up. Known as a protostar, it is this hot core that will one day become a star. Sometimes these spinning clouds of collapsing gas and dust may break up into two, three, or even more blobs that eventually become stars. That would explain why the majority of the stars in the Milky Way are born with at least one sibling.
Seeing stars
We can’t always tell if we’re looking at binary stars using just our eyes. They’re often so close together in the sky that we see them as a single star. For example, Sirius, the brightest star we can see at night, is actually a binary system (see if you can spot both stars in the photo above). But no one knew that until the 1800s.
Precise observations showed that Sirius was swaying back and forth like it was at a middle school dance. In 1862, astronomer Alvan Graham Clark used a telescope to see that Sirius is actually two stars that orbit each other.
But even through our most powerful telescopes, some binary systems still masquerade as a single star. Fortunately there are a couple of tricks we can use to spot these pairs too.
Since binary stars orbit each other, there’s a chance that we’ll see some stars moving toward and away from us as they go around each other. We just need to have an edge-on view of their orbits. Astronomers can detect this movement because it changes the color of the star’s light – a phenomenon known as the Doppler effect.
Stars we can find this way are called spectroscopic binaries because we have to look at their spectra, which are basically charts or graphs that show the intensity of light being emitted over a range of energies. We can spot these star pairs because light travels in waves. When a star moves toward us, the waves of its light arrive closer together, which makes its light bluer. When a star moves away, the waves are lengthened, reddening its light.
Sometimes we can see binary stars when one of the stars moves in front of the other. Astronomers find these systems, called eclipsing binaries, by measuring the amount of light coming from stars over time. We receive less light than usual when the stars pass in front of each other, because the one in front will block some of the farther star’s light.
Sibling rivalry
Twin stars don’t always get along with each other – their relationship may be explosive! Type Ia supernovae happen in some binary systems in which a white dwarf – the small, hot core left over when a Sun-like star runs out of fuel and ejects its outer layers – is stealing material away from its companion star. This results in a runaway reaction that ultimately detonates the thieving star. The same type of explosion may also happen when two white dwarfs spiral toward each other and collide. Yikes!
Scientists know how to determine how bright these explosions should truly be at their peak, making Type Ia supernovae so-called standard candles. That means astronomers can determine how far away they are by seeing how bright they look from Earth. The farther they are, the dimmer they appear. Astronomers can also look at the wavelengths of light coming from the supernovae to find out how fast the dying stars are moving away from us.
Studying these supernovae led to the discovery that the expansion of the universe is speeding up. Our Nancy Grace Roman Space Telescope will scan the skies for these exploding stars when it launches in the mid-2020s to help us figure out what’s causing the expansion to accelerate – a mystery known as dark energy.
Spilling stellar secrets
Astronomers like finding binary systems because it’s a lot easier to learn more about stars that are in pairs than ones that are on their own. That’s because the stars affect each other in ways we can measure. For example, by paying attention to how the stars orbit each other, we can determine how massive they are. Since heavier stars burn hotter and use up their fuel more quickly than lighter ones, knowing a star’s mass reveals other interesting things too.
By studying how the light changes in eclipsing binaries when the stars cross in front of each other, we can learn even more! We can figure out their sizes, masses, how fast they’re each spinning, how hot they are, and even how far away they are. All of that helps us understand more about the universe.
Tatooine worlds
Thanks to observatories such as our Kepler Space Telescope, we know that worlds like Luke Skywalker’s home planet Tatooine in “Star Wars” exist in real life. And if a planet orbits at the right distance from the two stars, it could even be habitable (and stay that way for a long time).
In 2019, our Transiting Exoplanet Survey Satellite (TESS) found a planet, known as TOI-1338 b, orbiting a pair of stars. These worlds are tricker to find than planets with only one host star, but TESS is expected to find several more!
Want to learn more about the relationships between stellar couples? Check out this Tumblr post: https://nasa.tumblr.com/post/190824389279/cosmic-couples-and-devastating-breakups
Make sure to follow us on Tumblr for your regular dose of space: http://nasa.tumblr.com
Sirius Black, James Potter and Remus Lupin | Harry Potter Series | Not my gif | Requested
James: You can’t fancy them! I fancy them!
Sirius: What do you mean you fancy them? You’ve got Evans, isn’t she enough!
Remus: Mates, stop arguing and listen to us for once!
Y/N: We’re so sorry we didn’t tell you but Remus and I have been dating in secret.
James&Sirius: WHAT?!?!
Requests are OPEN!
Sirius Black | Harry Potter Series | Not my gif | Requested
Requests are OPEN
As promised, here is a comic about the brightest star in the northern Hemisphere: Sirius! Sirius B will be shown in future comics as 2018 is year of the dog and since Sirius is the dog star, it is year of the Sirius!
Enjoy!
https://www.space.com/21702-sirius-brightest-star.html
Long exposure of the sky over Yunnan Province in Southwest China.
“ ...The lingering airglow is due to chemiluminescence, the production of light through chemical excitation. Originating at an altitude similar to aurora, it can found around the globe. The chemical energy is initially provided by the Sun's extreme ultraviolet radiation.” X
The scene reflects on the Yuanyang rice terraces as Sirius shines brightly above.
Credit to Cui Yongjiang
You know, it's cool, my heart died a long time ago, anyways
So Sirius and Remus ask Marlene to surrogate for them so they can have a baby. They don’t want anyone to know just in case it doesn’t happen and they have been trying for some time but it’s been unsuccessful. Marlene is killed by death eaters. “So sad,” they overhear Molly Weasley saying at the funeral. “Apparently she was pregnant.”
Guys why do these thoughts pop into my head? O_o
Sirius Blacks animagus is a dog because Sirius is known as the “dog star” and is part of the constellation conis major that looks like a dog
Sylvia Plath, from Unpublished Poems; “Barren Woman”
Text ID: The moon lays a hand on my forehead,
Shallan's Journey: Chapter 5, In Which We Get Out of the House
“Ok, what sort of disguise did you have in mind?” Hermione asked when they returned to the library.
Shallan gave her an enigmatic smile as she turned to her sketchbook and quickly drew Veil. She then took her partially used sphere and wove the image around herself before turning back to Hermione. “Something like this.”
Hermione's eyes widened and she had Shallan walk around the room while she watched for anything that might tip someone off that the girl was wearing a disguise. When she couldn't find anything, she nodded thoughtfully, “It is certainly convincing. Now we need to make sure it won't be easily dispelled. We can cast glamours, which have a similar effect, but if someone suspects them they are easy to counter.”
Sirius had assured them that the ministry would not be able to detect any spell work done in the house, so Hermione raised her wand and started with “Finite Incantatem.” Nothing happened. She smiled, “Well, that's a good start.” She then pursed her lips as she doggedly ran through a sequence of increasingly complex spells used to counter a variety of different glamours and illusions. None of them had any effect. Hermione tapped her chin with her wand as she considered other possible ways to disrupt Shallan's illusion before nodding to herself, “Nox”. This time the illusion seemed to flicker and Hermione raised her eyebrows in question.
“That one worked, but I was able to bring it back quickly,” Shallan held up the now dun sphere, “if you did that again I probably wouldn't be able to though.”
“Hmmmm....well, Nox is not a common way to counter illusions,” Hermione tilted her head to the side and muttered mostly to herself, “It's usually just used to extinguish your wand after you use Lumos. I only thought to try it because I saw you cast an illusion with Lumos. As long as you stay out of situations where someone might be extinguishing their wand that shouldn't be a problem...”
While Hermione was analyzing how much of a weakness the vulnerability to Nox would be, Shallan was contemplating her dun sphere. She quickly cut in when Hermione paused, “Hermione, can I borrow your wand to try something while you think?” Hermione nodded and handed it to her while still mostly lost in thought. After a couple of tries, Shallan managed to correctly cast Lumos and then turned her attention to the sphere, willing the light into it. She smiled in satisfaction as the sphere began to glow again. Fantastic. Now I don't have to worry about not being able to recharge my spheres. She grinned mischievously and turned back to her sketchpad. After finishing the sketch, she beckoned Pattern over. “Pattern, we know you can maintain an illusion. Is there any reason you wouldn't be able to help maintain an illusion I cast on someone else?”
Pattern buzzed thoughtfully, “Mmmmm... I should be able to.”
“Ok, let's try it,” Shallan infused Pattern with light from Hermione's wand and then sent him over to ride on Hermione's shirt as she used her sketch to build an illusion.Shallan called out to pull her friend out of her thoughts, “Hermione, go look in the mirror.”
Shallan followed Hermione as she headed down the hall to the full sized mirror in her room, amused that her friend was still half lost in mentally running through potential challenges they needed to prepare for. A brief glance in the mirror shocked Hermione back to reality as she turned back and forth between Shallan and the mirror. “You... you made me look exactly like you!” She reach up to touch the soft red curls she saw in the mirror and frowned as she felt her normal hair.
Shallan saw her confusion and explained, “It's just an illusion, so you can reach through it, but as long as I'm careful about creating it, that shouldn't be a problem. It does mean that it is safer not to create illusions of different clothing though.”
Hermione briefly considered this and nodded. “We should be able to find nondescript robes to use as part of the disguise.”
Shallan grimaced and pulled her sleeved safehand to her chest. She knew that she was going to have to wear the local clothing when she went out, but she had been trying not to think about it. Just as Veil couldn't wear a proper havah and still blend in as a darkeyes, wearing a dress with a proper safehand sleeve or even wearing a glove here in the middle of summer was going to draw attention she didn't want. She had almost gotten used to seeing the other girls with their safehands uncovered, but it still made her somewhat uncomfortable.
Hermione saw the gesture and smiled sympathetically. Shallan had tried to explain Vorinism to the others and, while they didn't fully understand, they tried to be respectful. “You know, there are everyday robes with long, wide sleeves. If we find you robes with sleeves that are a little too long you can probably keep your hand hidden.”
Shallan shrugged. That would be better than having to wear short sleeves like the other girls, but it still wasn't the same... She wasn't good enough with English to try to explain the distinction though, so she let it go with a sigh. They weren't ready for the trip yet anyway, so she still had time to talk herself into it.
They spent the rest of the day working on designs for faces for Shallan and Sirius to wear that were close enough to their real faces that the illusion would be hard to detect, common enough that they wouldn't stand out, and, in Sirius's case, different enough that he wouldn't be recognized. They also experimented with how much stormlight/wandlight Pattern needed to maintain an illusion on another person and how long they could expect it to hold. Through all of it, Shallan detached herself from the idea of actually making the trip and focused on it as an abstraction and scholarly question.
That night, as she sat on her bed brushing out her hair with only Patten for company, Shallan finally allowed herself to grapple with her feelings about going out to acquire a wand.
“I can't just stay in this house. I can not. I won't let myself be locked away and hidden by anyone or anything, even my own sensibilities. And, well, it also bothers me that they are keeping Sirius hidden away here. I know his situation is different, but I also at least somewhat understand what it's like and it's not ok. But at the same time, even with Hermione's explanations,I don't know the local culture or how to blend in andto go out with my safehand uncovered... Pattern, I don't know what to do...”
“Mmmmm,” Pattern buzzed, “Hermione said that the robes should be able to hide your hand, yes? And the people here wouldn't pay any attention to it anyway...”
Shallan sighed, looked down at the bed, and wrapped her arms around herself,“Yes, but... that's not the point. Iwould know that it wasn't properly covered and, in addition to it feeling wrong, it would be a distraction.”
Pattern bobbed around confused “Mmmm, if the sleeve will cover your hand anyway, why can't you wear your glove?”
Shallan raised her eyebrows as she looked up slowly. “That, Pattern, is a very good question.”
A couple of days later, Shallan, Hermione, and Sirius were all reasonably happy with the disguises and the plan. At one point they considered getting approval from the Order for their trip, but decided it would be better to ask for forgiveness than permission. Everyone seemed strangely determined to keep Sirius locked up in the house. They had the twins, who were happy for any excuse to cause mischief, create a distraction that allowed Shallan and Sirius to sneak out of the house. Hermione summoned the Knight Bus for them and they set off for the Leaky Cauldron and Diagon Alley. It was a busy enough day at the Leaky that they had no trouble casually waiting for someone to open the passage to the Alley and then following them through.
Their first stop was Gringotts and, as they made their way there, Shallan looked around the street in wonder. She itched to pull out her sketchbook and to begin recording everything she saw, but constrained herself to frequently blinking and taking memories to draw later. Hermione had warned Shallan about the goblins, but she still did a double take when she saw the first one as they arrived at the bank. Sirius presented the key to the Black family vault to one of the tellers and they were able to retrieve the money they would need (and quite a bit more) with no difficulty. Shallan was none too sure about the cart ride to and from the vault and the whole idea of the bank was strange to her - spheres were far too useful to lock away in a vault somewhere. She coped, as usual, by reminding herself to view everything as a scholar and took copious mental notes about the system and stored a few images to draw later.
After leaving the bank, Sirius guided them farther down the street to the Ollivander's. As they walked into the wandshop, Shallan looked around and turned to Sirius in confusion, “Is there no one here?” Sirius shook his head, but before he could answer an old man with a deeply lined face and fluffy white hair suddenly appeared in front of them with wide peering eyes, “Sirius Black. I can't say I expected to see you here.”
Shallan stumbled back a step as her heart started racing. He can see through my illusion. We didn't plan for this...
At this point Ollivander's attention turned to Shallan and his eyebrows flew up. He glanced back curious to Sirius, “Not only did you manage to move unnoticed through the Alley, you also have a companion who is, shall we say, not from around here...”
Sirius rolled his eyes,“Yeah, yeah. My friend is why we are here. She needs a wand. Though, I could use a new one too if you are willing to sell me one.”
Ollivander looked over Sirius pensively, “Yes, I suppose you could. Such a shame. Whatever happened to it?”
Sirius gave a half shrug, “Not really sure.”
“Mmm, I see.” Ollivander nodded to his tape measure which leapt up and slithered toward Sirius. “Your right hand is still your wand hand?”
“So far as I know.”
After several failed fits, Ollivander turned to Sirus, “Here, try this one. Dogwood and dragon heartstring, 9 ¼ inches, rigid.”
As Sirius took the wand it let out a loud bark and released a puff of black smoke that swirled and resolved itself into a black dog with an energetically wagging tail. Sirius grinned broadly. “Ah, this will do quite well.”
Ollivander nodded and turned to examine Shallan as he muttered about dogwood not usually being literally related to dogs. “And which is your wand hand?”
The tape measure slithered over to her and began take all sorts of measurements as Ollivander moved around the shop collecting wand boxes. As the tape measure finshed and made its way back to its home on the counter, he returned to Shallan and began handing her wands to test, telling her about each wand and its potential strengths as he did. None in the first batch gave any reaction, though there were a few that Shallan felt the same almost vibration from that she noticed the first time she held Fred's wand. While Ollivander returned to shelves to collect more wands for her to try, Shallan heard a soft buzzing over his mutterings.
“Mmmmm....patterns...”
Shallan narrowed her eyes and looked toward Sirius who had Pattern hiding on his robes, I thought Pattern agreed to stay quiet, but she asked quietly anyway,“What patterns?”
“In the wands. Some like you better than others. The fir ones...”
Shallan took a deep breath and then cut in to Ollivander's running commentary, “Um, sir, the fir wands have felt closer to right than the others.”
He froze and Shallan spent several uncomfortable moments with him blinking at her before he was off digging through his store of wands again. “Let's see... Let's see... maybe... yes... Here try this one, 10 and a half inch, surprisingly springy fir and unicorn hair.”
This time when she tentatively took the wand, the tip burst into brilliant light.
“Interesting, Interesting... Fir... You must be stronger than you look.” Ollivander peered intently at her, “A survior's wand, particularly inclined toward transfiguration... That will be seven Galleons each for the two wands.”
While Shallan was still trying to figure out how to respond to the disconcerting shopkeeper, Sirius handed over the Galleons and gently guided her out of the shop.
Note: I had a hard time getting this chapter right. I'm reasonably happy with it now, but I would also be happy to have feedback :-) I hope you enjoyed it!
i HATE seeing fanfictions where they portray Sirius as a bad, neglectful father who cares more about Harry than his own child. Sirius would NEVER. He knows what it feels like to have bad parents. To be the black sheep. To have your sibling be picked over you every. single. time. He hates his family for being like that. He hated his childhood and the way he felt about it. But then some people say, 'oh, but he loved Harry more than anyone, that's why he wouldn't care about his kid!'. Yeah, he cared about Harry and loved him like his child, but that was because he didn't have his own. Sirius Orion Black would never, EVER want his child to see their friends family and think, 'I wish mine was like that.' He would never want his child and Harry to behave the way him and Regulus did. No, he would want to look at their relationship and see himself and James. So no, Sirius would not be a bad father, because he would never wish a parent like that even on his worst enemy.
✨ SIRIUS ✨
The brightest star in the night sky